Мистецьке об'єднання "Березіль"

Театральне товариство, створене Марком Кропивницьким на початку 1880-х років, було, в сучасному розумінні, першим національним класичним театром. З того часу українські мандрівні театри почали рости, як гриби по дощі. Та все ж таки найкращою залишалася трупа Кропивницького, бо до її складу входили найвизначніші таланти, які видала українська сцена, а саме: Заньковецька, Карпенко-Карий, Садовський, Саксаганський тощо.

Новий період в історії національного театру розпочався 1918 року, коли у Києві утворився Державний драматичний театр, що продовжив традиції реалістично-психологічної школи і “Молодий театр” (з 1922 року - модерний український театр “Березіль”) Леся Курбаса та Гната Юри, який обстоював позиції авангардизму.

Сцена “Березіль” стала своєрідним експериментальним майданчиком. Тут були вперше поставлені п'єси Миколи Куліша та Володимира Винниченка, по-новому осмислені на українській сцені твори Шекспіра, Ібсена, Шиллера, Мольєра тощо. Саме тут з'явилася когорта талановитих акторів: Бучма, Крушельницький, Добровольська, Сердюк, Ужвій, Шумський та інші.

Сцена зі спектаклю “Народний Малахій” у постановці артистів театру “Березіль” за однойменною п'єсою Миколи Куліша.

Сцена з вистави “97” в Одеській держдрамі (1925 рік).

Сцена зі спектаклю “97” у постановці Леся Курбаса за п'єсою Миколи Куліша в театрі “Березіль” (1930 рік).

Актори театру “Березіль”.

Микола Куліш (передостанній ряд, третій праворуч) серед акторів “Березіля” (1927 рік). У своїх творах Куліш піднімав найболючіші для України теми: голод 1920-х років, українізацію, партократизм.

Микола Куліш (ліворуч) і артист Державного драматичного театру імені Івана Франка Гнат Юра в ролі Мусія Копистки (1926 рік).